Нікейський символ віри*
Вірую в єдиного Бога Отця, вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого.
І в єдиного Господа Ісуса Христа, єдинородженого Сина Божого, від Отця народженого, перед усіма віками, [Бога від Бога], Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, нествореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і заради нашого спасіння зійшов з небес, і втілився від Духа Святого і діви Марії, і стався людиною. І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, царству ж Його не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа оживляючого, що від Отця [і Сина] походить, що Йому з Отцем і Сином однаковий поклін і однакова слава, що говорив через пророків.
І вірую в єдину, святу, християнську (соборну) і апостольську Церкву, визнаю одне хрищення на відпущення гріхів. Чекаю воскресіння мертвих і життя прийдешнього віку. Амінь.
*Нікейський символ віри (лат. Symbolum Nicaeum) — прийнятий на Першому Нікейському соборі (325 рік) Символ віри – формула віросповідання, в якому оголошувалася божественність Бога-Сина, названого «єдиносущим Отцю», а після короткого третього компонента формули («віруємо в Духа Святого») містилася анафема аріанству. Після піввікової боротьби з аріанством Нікейський символ був прийнятий більшою частиною Церкви й у місцеві формули хрещення були включені його основні визначення. Під Нікейським символом мається на увазі також Никео-Константинопольский символ віри, уведений у літургійний побут в Антіохїї біля 480 року, де опущені анафема й розширена третя частина, у якій проголошується божественність Святого Духа і його рівність Богові-Батькові й Богові-Синові.
